Передзвоніть мені
Консультація безкоштовно
Укр | Рус

Консультація та запис на прийом:

(067) 340-33-30
(032) 253-98-93



Спадкування за законом

Спадкування за закономСмерть – це невід’ємна частина життя. Майже кожна людина старається протягом нього набути якогось майна, заробити кошти, але ніхто із собою нічого не забере. Мабуть, більшість людей роблять це для того, щоб передати все близьким людям, сім’ї або просто тому, кого любив за життя чи то для того, щоб допомогти чи щоб зберегти про себе світлу пам’ять, але в будь якому випадку природно таке бажання є. Звичайно, в ідеальному варіанті для всього суспільства було б найкраще, щоб завжди спадок переходив до того, до кого бажає людина якій належить це майно, бо ні у кого немає на нього більше прав.

Але оскільки законодавець не може змусити кожного скласти заповіт чи передбачити певні обставини, які можуть виникнути чи реакцію самого спадкоємця, а захистити права як спадкоємців так і спадкодавців є його прямим обов’язком, існування інституту спадкування за законом практично вирішує цю проблему. Звичайно в кожному окремому випадку це може бути справедливо чи несправедливо, але все ж таки в більшості майно завжди залишали і продовжують залишати саме членам сім’ї і найближчим родичам. Тому навіть якщо спадкодавець не залишить заповіту чи виникнуть інші обставини про які буде описано нижче найближчі, в крайньому випадку юридично, люди для цієї особи і отримають все майно.

У яких випадках спадкування буде саме за законом?

  • 1. Не залишено заповіту. Це найпоширеніший випадок. Особливо це явище є характерним для України. Лише приблизно 30 % осіб залишають заповіт і спадок ділиться із їх волі. Натомість за кордоном до цього питання ставляться набагато відповідальніше ніж у нас. Для них зовсім не дивно коли особа, ще навіть у дуже юному віці, складає заповіт. І це правильно, адже якщо у такої особи уже є власне майно, то вона має повне право на власний розсуд розпорядитись ним сьогодні, що б не сталось з нею завтра.
  • 2. Заповіт визнано недійсним. Законодавець висуває ряд вимог щодо змісту і форми заповіту, недотримання яких може мати наслідком визнання його недійсним. Наприклад, це такі вимоги як його письмова форма; зазначення місця і часу складання;посвідчення нотаріусом, або посвідчення іншими посадовими, службовими особами; якщо заповіт складено особою, яка не мала на це законного права та ін.
  • 3. Заповіт складено лише щодо певної частини майна; одна із його частин визнана недійсною.Та частина майна, яка вказана у заповіті буде отримана згідно його волі, а те майно, яке там не згадується спадкується за законом. Аналогічно, якщо частина заповіту буде визнана недійсною, то це майно яке заповідалось цією самою частиною буде спадкуватися відповідно до закону.
  • 4. Спадкоємець сам відмовився від спадщини або не прийняв її.Питання приймати особі спадщину чи ні – законодавцем покладається на розсуд самого спадкоємця. Спадкування взагалі носить універсальний характер. Тобто особа не має права,допустимо, прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитись. Враховуючи те, що спадкувати можна як права, так і обов’язки, іноді виникають ситуації коли приймати спадщину буде просто невигідно і недоцільно. Також необхідно пам’ятати, що сама відмова може здійснюватись різним чином. Перший варіант – особапросто відмовляється від спадщини і їй все рівно кому дістанеться її частина (саме тоді і буде відбуватися спадкування за законом відносно її частки). Другий - відмовляється на користь іншої особи, тоді саме ця особа отримає цю частку. Зверніть увагу, що відмовитись можна на користь лише тієї особи, яка вказана в заповіті (тобто яка є спадкоємцем будь якої іншої частки майна спадкодавця). Тому, наприклад, якщо спадкоємцем є лише одна особа і ця особа від спадщини відмовиться, то не залежно від її бажання спадкування здійснюватиметься за законом. Щодо питання неприйняття спадщини, то законодавець встановив термін 6 місяців для здійснення такого прийняття спадщини за заповітом (тобто подання заяви). Якщо протягом встановленого терміну заява не буде подана, спадщина вважається неприйнятою і втрачається можливість її прийняття. За винятком продовження даного строку судом.
  • 5. Спадкоємець за заповітом помер раніше ніж спадкодавець.Якщо, наприклад, спадкоємець помер раніше спадкодавця і останній не змінив заповіту, вказавши в ньому живого спадкоємцяз певних причин (не знав про смерть, не встиг чи не захотів змінити заповіт), то в таких випадках майно успадковують спадкоємці того самого спадкоємця, який помер раніше спадкодавця. І воно буде відбуватися уже за законом.
  • 6. Спадкоємець за заповітом усунутий від спадкування. Це може трапитись, коли, наприклад, спадкоємець вбив спадкодавця чи потенційних спадкоємців, або здійснив замах на їх життя (крім тих випадків, коли заповідач знав про це і все рівно хотів передати майно саме цій особі), або якщо особа будь яким способомперешкоджала складанню заповіту або його зміні заповідачем.

Порядок здійснення спадкування за законом.

Спадкування за законом відбувається у певному чітко визначеному законодавчому порядку. Існує п’ять черг спадкоємців, тобто чітко визначені групи осіб, які можуть успадкувати майно. Розміри часток кожного із родичів у межах групи осіб однієї черги є рівними, крім випадків, коли самі спадкоємці змінили частку когось із них за усною домовленістю, або шляхом укладення договору. Кожен із них отримує таке право почергово.


 Читайте також: Спадщина за заповітом


Тобто все майно можуть отримати особи першої черги, якщо не будуть наявні обставини, коли вони цього не зроблять чи не зможуть зробити. Такими обставинами можуть бути випадки: коли осіб такої черги немає, коли така особа чи особи усунені від спадкування, відмовились від спадщини, не прийняли її. Окрім деяких винятків, наприклад, коли особи, які повинні успадковувати за законом вирішили змінити саму порядковість, тобто хто після кого буде отримувати право спадкування. В таких випадках необхідно враховувати, що укладається договір, який має бути нотаріально посвідчений. На умови такого договору мають погодитись усі ті, хто має потенційну можливістьстати спадкоємцем, а якщо хтось і не брав участі в його укладенні, то головне, щоб його права не порушувались. Крім того не можуть бути порушені права осіб, які мають обов’язкову частку у спадку.

Які є черги спадкоємців?

I. Перша черга:

  • 1. Діти заповідача. Необхідно відзначити, що до цієї групи осіб відносяться не тільки діти, які народжені у шлюбі, а також і ті, які народжені поза ним, у тому випадку, якщо батько дитини визнав своє батьківство, або якщо воно встановлене судом. Також сюди віднесені діти, які були зачаті за життя спадкодавця, а народились після його смерті. Такими дітьми вважаються, ті що народженні протягом 10 місяців з дати смерті. А також до цієї категорії осіб відносять усиновлених дітей, які користуються такими ж правами, як ті, що народжені у шлюбі.
  • 2. Чоловік чи дружина, який прожив довше. Це тільки ті особи, які були у зареєстрованому шлюбі із спадкодавцем, тобто сюди не будуть відноситись ані ті особи, які перебували у цивільному шлюбі, а ні ті, які уклали шлюб за релігійним обрядом (наприклад, вінчання). Лише свідоцтво про укладення шлюбу слугуватиме доказом приналежності до цієї категорії. Крім того,не будуть спадкувати один за одним особи, якщо шлюб між ними був розірваний, або визнаний недійсним.
  • 3. Батьки. Доказом тут виступає запис про народження у книгах запису актів цивільного стану, крім деяких винятків (наприклад, втрата взагалі можливості успадковувати за дитиною внаслідок позбавлення батьківських прав).

II. Друга черга:

  • 1. Рідні брати та сестри спадкодавця. Тут немає значення чи у них із спадкодавцем спільні і батько і матір чи тільки хтось один із них. Натомість якщо вони хоч і вважали себе братами чи сестрами і проживали однією сім’єю, але спільних батьків у них не було (зведені) спадкувати один за одним за законом вони не будуть.
  • 2. Баба та дід з обох сторін.

III. Третя черга:

1. Рідні дядько та тітка. Спорідненість також повинна бути документально підтверджена. Наприклад, доказом слугуватимуть свідоцтва про народження батьків спадкодавця і тих же тітки чи дядька, якщо там вказані спільні батьки то це і буде доказом, що вони були рідними братами чи сестрами.

IV. Четверта черга:

1. Ті, хто проживали із спадкодавцем однією сім’єю п’ять чи більше років до часу відкриття спадщини. Така особа, якщо вона хоче успадкувати майно повинна довести 2 факти: по-перше, власне проживання із спадкодавцем однією сім’єю як таке. Тобто особа, яка орендувала житло, чи яка просто безоплатно з дозволу спадкодавця там проживала не буде включена в дану категорію осіб. Проживати сім’єю означає також бути пов’язаним спільним побутом, мати взаємні права та обов’язки. Це може бути як цивільний шлюб, так і кровне споріднення чи усиновлення. По-друге, необхідно довести, що спільне проживання було не менше 5 років. Найчастіше доказами слугують свідчення близьких осіб, або тих які мали можливість даний період спостерігати за сім’єю (наприклад, сусіди), так і певні документи, які підтверджують спільні витрати (квитанції про оплату чи ін.).

V. П’ята черга:

  • 1. Всі інші родичі власника майна ступінь спорідненості яких із ним є не більшим ніж шостий. Ступінь спорідненості можна визначити підрахувавши кількість народжень, котрі відділяють Вас від особи, майно якої ви думаєте успадкувати. Відповідно, той хто знаходиться найближче до спадкодавця першим отримує можливість успадкувати майно. Наприклад, до такої категорії осіб четвертого ступеня спорідненості відносятьсяпрапрабаба, прапрадід, діти рідних племінників та племінниць, рідні брати і сестри діда і баби.
  • 2. Утриманці спадкодавця. Це особи, які впринципі не є членами сім’ї спадкодавця, але які в силу того, що вони ще неповнолітні або непрацездатні і цей спадкодавець з будь яких причин утримував їх (надавав матеріальну допомогу) мають право успадкувати майно, якщо особи всі попередніх черг з тих чи інших причин цього не зроблять. Тут важливим є те, що таке отримання допомоги має здійснюватись протягом п’яти і більше років і те, що воно має бути основним джерелом існування таких осіб. Довести такий факт можна на підставі документів органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій та ін. Якщо Вам не вдається таким способом довести, даний факт з Вашої ініціативи може бути встановлений судом.

Деякі особливості спадкування.

До речі, всі ці вищеописані положення діють згідно з Цивільним кодексом 2004 року. Тому, якщо особа ще до моменту вступу в дію цього кодексу померла, то спадкування буде відбуватися за правилами, вказаними в кодексі 1963 року. За винятком певних ситуацій, коли спадщина була відкрита (це день смерті спадкодавця, що вказаний у свідоцтві про смерть) до вступу в силу чинного кодексу, але не була ніким прийнята.


 Читайте також: Способи поділу майна подружжя


Є також особливості в порядку спадкування, коли спадкоємцем виступає іноземний громадянин; коли майном, яке успадковується є самочинне будівництво чи земельна ділянка, частки підприємницького товариства, майна, що є у спільній сумісній власності, майнові права інтелектуальної власності та ін.

Гадаю, Ви уже помітили, що таких різних випадків та особливостей дуже багато, рекомендуємо якщо у Вас виникли будь які труднощі одразу звернутися до адвоката, який спеціалізуються на спадковому праві для того, аби не бути обманутими. Обов’язково Вам буде надана допомога у ситуаціях, які виникнуть: зміни черговості спадкування чи коли Ви пропустили термін, який надавався для прийняття спадщини, допоможе розібратись із тим, яким законодавством регулюються конкретні правовідносини та просто оформить всі необхідні документи і проконсультує щодо доцільності і порядку здійснення Вами конкретних дій. Не забувайте, що питання спадкування це не лише кошти, майно, нерухомість, дуже часто це пам'ять, яку неможливо переоцінити!

comments powered by Disqus