Усиновлення/удочеріння дитини
Усиновлення – один із найдавніших інститутів сімейного права, який ще був відомий за римських часів. В сучасних умовах України значимість інституту усиновлення важко переоцінити, так як лише в умовах сім’ї дитина може отримати необхідний комплекс блага, що сприятиме її нормальному розвитку, а на державу хоча й покладено обов’язок забезпечувати дітей без піклування с збоку батьків та дітей-сиріт, проте це не виконується на належному рівні.
Правове регулювання даного інституту здійснюється на національному рівні – главою 18 Сімейного кодексу України (далі по тексту – СКУ), Законом України «Про охорону дитинства», Цивільним процесуальним кодексом; на міжнародному рівні – Конвенцією про права дитини та нормативно – правовими актами міжнародного та національного права. Відповідно до цього комплексу нормативно – правових актів усиновлення може здійснюватися тільки для захисту інтересів дитини та її нормального життєвого розвитку, цей принцип є основоположним для всього інституту
Законодавство (ст.211 СКУ) встановлює певні вимоги до усиновлювача, додержання яких імперативно встановлено законодавством.
Чтайте також: Аліменти на утримання дитини
Усиновлювач повинен:
1. Бути віком не менше як 21 рік, за винятком випадку усиновлення родичем, також висувається ще одна вимога до віку: різниця у віці між усиновлювачем та дитиною – не менше ніж 15 років, а коли відбувається усиновлення повнолітньою дитини – не менше ніж 18 років;
2. Мати повну цивільну дієздатність;
3. Не бути позбавленим батьківських прав;
4. Не бути на лікуванні чи обліку у наркологічному чи психоневрологічному диспансері;
5. Надмірно вживають алкогольні напої чи вживають наркотичні
6. Мати постійне місце проживання та заробіток;
7. Не потребувати у зв’язку зі своїм станом здоров’я на постійній основі догляду з боку сторонньої особи;
8. Мати громадянство (в т.ч. іноземне);
9. Не страждати на хвороби за переліком, який затверджує МОЗ;
10. Відповідати іншим вимогам встановлених законодавством про усиновлення.
Усиновлення процесуально проводиться за рішенням суду в рамках окремого провадження, крім випадків коли усиновлювач – громадянин з українським громадянством прагне усиновити дитину, яка є громадянином України, але проживає за межами України, у такому випадку усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Також у деяких випадках необхідна згода Міністерства соціальної
Усиновлення в деяких випадках скасовується відповідно до рішення
1. Коли було встановлено, що воно не відтворює у собі інтереси усиновленої дитини, не забезпечує її сімейного виховання;
2. Коли стало відомо, що дитина хворіє недоумством, психічною чи іншою тяжкою хворобою яку не можна вилікувати, а усиновлювач про це не знав та не міг знати при усиновленні.
3. Коли з об’єктивних причин для усиновлювача, між ним та усиновленою дитиною склалися негативні стосунки за таких обставин, що продовжувати бути єдиною сім’єю є неможливим.
Близьким за своєю юридичною природою до усиновлення є інститут договору про патронат, закріплення якого передбачено главою 20 СКУ. За цим договором дитина-сирота або дитина, що залишена без батьківського піклування переходить на виховання у сім’ю до досягнення нею повноліття, за плату. Причому розмір виплачуваної грошової суми встановлюється за домовленістю між органами опіки та піклування та вихователем. Відмінними рисами договору про патронат від інституту усиновлення є: тимчасовість, оплатність патронату, процедура встановлення, підстави припинення.