Передзвоніть мені
Консультація безкоштовно
Укр | Рус

Консультація та запис на прийом:

(067) 340-33-30
(032) 253-98-93



Досудове врегулювання господорських спорів

У більшості господарських договорів сторони зазначають про те, що «Спори, що виникають при виконанні даного Договору, розглядаються Сторонами шляхом проведення переговорів». обровільний порядок відшкодування збитків дозволяє значно скоротити час отримання кредитором суми онесених ним збитків, через відсутність необхідності витрачати час на підготовку документів до суду та розгляд справи, виконання відповідного судового рішення державною виконавчою службою. Такий порядок відшкодування збитків має ряд переваг і для боржника, адже у випадку задоволення вимог кредитора судом, крім сплати суми збитків, витрати боржника збільшуються у зв'язку із необхідністю додаткового відшкодування судового збору, витрат на проведення експертизи, оплати послуг адвоката, перекладача та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Проте дуже часто сторона договору, права якої порушено, невідкладно звертається до суду з позовом ігноруючи засоби досудового врегулювання. Такі дії часто мають негативні наслідки.

Почастішали випадки, коли господарські суди першої інстанції в Ухвалі про відкриття провадження у справі вимагають від Позивача «надати докази вжиття заходів досудового врегулювання спору». Нерідко бувають випадки, що ненадання таких доказів несе за собою такі негативні наслідки, як залишення позову без розгляду. 

У випадку, якщо Позивач застосовував заходи досудового врегулювання спору це вчергове підтверджує його позицію і інформованість про неї відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.6 ГПК України Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Перш за все, у претензії мають бути вичерпно викладені повні дані про учасників спору. Заявник зобов'язаний навести у претензії повне найменування, поштові і банківські реквізити всіх учасників спору. В претензії з посиланням на законодавство та умови договору викладаються конкретні вимоги до її отримувача про відновлення порушеного права заявника претензії. При цьому претензійні вимоги мають описуватися з посиланням на документи, якими підтверджуються фактичні обставини, що стали підставою для заявлення претензії.

Виклад претензійних вимог у разі коли претензія підлягає грошовій оцінці, має доповнюватися обґрунтованим розрахунком претензійних сум. Розрахунок у переважній більшості не становить труднощів, за винятком, можливо, досить складних розрахунків у спорах про відшкодування збитків. Тут необхідно залучати значну кількість документів, здійснювати їх обробку, щоб розрахувати суму збитків, які виникли у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань. Слід проаналізувати, порівняти і вивести, наприклад, різницю між одержаними сумами і фактично наданими (одержаними) послугами. Це досить кропітка робота з огляду на кількість документів, що оброблюється під час підготовки претензії.

В обґрунтування претензії заявник має додати до неї необхідний мінімум документів (доказів), які підтверджують заявлені вимоги (в оригіналі або у копії). Наприклад, до претензії, пов'язаної з повною втратою вантажу під час перевезення додаються: оригінал рахунка і транспортної накладної (або вантажна квитанція, довідка станції відправлення) з відміткою на ній станції призначення про неприбуття вантажу; розрахунок тощо. 

До претензії про часткову втрату або пошкодження вантажу приєднуються: оригінал транспортного документа, комерційний акт (рівноцінний акт приймання, коли це допускається відповідними правилами, якщо у складанні комерційного акта відмовлено), рахунок, акт експертизи, витрати на ремонт, розрахунок тощо. До претензії про стягнення штрафу за порушення узгодженого плану перевезень вантажів додаються: облікова картка на даний місяць (планова узгоджена заявка), різноманітні акти, розрахунок суми штрафу. 

Щодо подання документів у оригіналі або у копії загальне правило таке:

документи мають подаватися в оригіналі, щоб потім не виникла потреба додатково їх надсилати, коли виявиться, що контрагент не має можливості розглянути претензію в копіях. До претензій, які подаються транспортним організаціям, обов'язково додаються документи в оригіналі.

Якщо ж претензія пред'являється кільком сторонам, то другій та іншим сторонам у будь-якому разі надаються належним чином засвідчені копії. Але, як свідчить практика, частіше за все трапляються випадки, коли у долученні до претензії оригіналів документів взагалі немає потреби, оскільки вони є в іншої сторони. У випадках коли до претензії не додаються документи, які є у другої сторони, в ній необхідно вказати на цю обставину. 

Претензія має бути підписана повноважною особою підприємства, організації або їх представником. Не підлягає розгляду за встановленими правилами претензія, підписана особами, до кола овноважень яких заявлення претензій не входить.

Претензія надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку особі, яка має відповідні повноваження. Доказом виконання цих вимог може бути поштова квитанція про те, що за адресою другої сторони прийнято рекомендованим або цінним листом відправлення та опис вкладення. Коли претензія здається під розписку, то особа, яка її приймає, повинна залишити на примірнику заявника розписку про прийняття претензії і засвідчити її печаткою підприємства.

На пред'явлену претензію друга сторона зобов'язана дати відповідь, у якій повинна повідомити про визнання (повне або часткове) заявлених вимог. Відповідь подається у письмовій формі (лист, телеграма тощо), а її зміст має відповідати передбаченим коментованою статтею вимогам.

Якщо претензія відхилена повністю або частково, заявникові мають бути повернуті оригінали документів, отриманих як додатки до претензії, а також відправлені документи, якими обґрунтовується відхилення претензії, якщо вони відсутні у її заявника. 

Як уже зазначалося, дотримання строків розгляду претензії та надання відповіді на неї є обов'язком господарюючих суб'єктів. Повністю обґрунтованими видаються пропозиції юристів - як науковців, так практиків про необхідність застосування до боржника, що проігнорував претензію кредитора, більш жорстких санкцій майнового характеру. Це не тільки відповідало б духу і змісту господарського законодавства, зокрема статті 6 ГПК, якою передбачено, що підприємства та організації, які порушили майнові права та законні інтереси інших суб'єктів господарського обігу, зобов'язані їх поновити, не чекаючи пред'явлення претензії, а й суспільному інтересу в збереженні стабільності у господарському обороті та зниженні трансакційних витрат суб'єктів господарювання.

На тлі значного звуження застосування процедур досудового врегулювання господарських спорів наведене видається ще більш виправданим і логічним, бо якщо підприємець не звернувся одразу до суду і намагається вирішити наявні розбіжності шляхом зближення позицій сторін, не завантажуючи суди непродуктивною роботою, такий підхід повинен вважатися суспільно прийнятнішим. А тому його опонент, що зайняв неконструктивну позицію і намагається за чужий рахунок вирішити свої господарські негаразди, має відчути реальний тягар негативної суспільної оцінки його дій.

Суб’єктами господарювання часто ігнорується такий правовий прийом, як досудове врегулювання, що на думку автора є помилковим. Суди різних інстанцій неодноразово наголошували на необхідності вчинення дій щодо досудового врегулювання. Більше того, відсутність доказів досудового врегулювання може створювати проблеми і під час розгляду справи у суді, оскільки непоодинокими є випадки негативних рішень судів через відсутність таких доказів.

Застосування заходів досудового врегулювання спору сприяє ефективнішій реалізації суб'єктом господарювання права на стягнення збитків у добровільному порядку без звернення до судових органів та дозволяє скоротити час отримання суми понесених ним збитків.

 

comments powered by Disqus